Airman’s blog

25-27 липня – відбувся (по при брехню в деяких ЗМІ в інтернеті) фестиваль “Славське Рок”. Детальну програму, події і т.д. всім хто не знає про що йдеться одразу пропоную почитати на сайті фесту http://slavskerock.in.ua/, бо сам я збираюся розповісти про те що сам там побачив і як воно було.

Отож, приїхав я у Славське в п’ятницю “мукачівкою”. Вказівники до наметового містечка організатори везли на ровері перед нами , але це дурниця, бо всюди стояли люди, котрі допомогли швидко зорієнтуватися куди йти. Наметове містечко в цьому році розмістили не на стадіоні, а збоку, на галявині  біля річки. Ставили намет поспіхом, бо одразу нас накрив дощ. Що до наметового містечка, ще дуже хоче зауважити одну річ. Фестиваль проводився під різними екологічними гаслами і всюди були таблички на зразок цієї:

Але здається мені, що обіцяні смітники у наметовому містечку хтось забув поставити. Тому щиро зізнаюся, що під час екстренної нічної евакуації ми своє сміття залишили, бо не було ні як, ні куди забирати.

Ну і власне дощ був ключовим об’єктом всього фесту. Через затоплені дороги організатори не встигли довезти сцену, палатки і пиво на стадіон, через нього ми досить довго вагалися на рахунок походів на концерт. А крики в наметовому містечку в честь того, коли на нас двічі за день проглянуло сонце тільки підтверджували його(сонця) недостаток.

П’ятнична денна сцена почала працювати пізніше ніж було зазначено в програмі. Через дощ що лив мабуть частіше ніж ні, не дуже послухав музику, але побував на майстернях. Народ ліпив з глини посуд, розмалювував торбинки, пляшки. Кому було це не цікавим, міг переглянути фільми, що крутили у сусідньому залі.

На вечірній концерт у пятницю ми з друзями піти не ризикнули, так як знову ж йшов сильний дощ. І зі сльозами на очах від того, що чуєм “Мертвого Півня” з намету заснули.

Субота була трохи оптимістичнішою, бо зранку ми пили гарячу каву у кафе “Славчанка” і до нас приєднадлося ще троє колєг. Потім ми отримали завдання на снепшот і пішли знімати, їсти і тусуватися. так як нас було шестеро, а в команді може бути лише чотири людини – ми розділися на 2 команди – традиційні для нас у Славському вже “Вівцехлопці” та другу – “Утроем”.

Чомусь процес зйомки відбувався страшенно пасивно. Ідеї ніби були, а бажання знімати було обмаль . Так як світ тісний, то зустрів у Славську бувшого одногрупика. Він власне приїхав, щоб спускатися на байдарках до Стрия по свіжій воді річки, що вийшла з берегів.

На виконання робіт ми мали 5 годин. До того часу ми встигли послухати концерт, попити пива, виконати завдання і здати роботи.

Потім їли, пили, набиралися хоробрості йти під дощ на концерт на великій сцені. Звісно не без допомоги горілки ми відірвалися на концерті на всі 200%. Було враження, що всі просто зірвалися з ланцюга (Chiliбомберс рулять). Танцювали в болоті та під дощем, грілися від вогню повітряної кулі, скакали казилися. Більшої радості від дощу болота і концерту важко собі було уявити.

Свято зіпсувалося в той момент, коли на сцені оголосили, що наше наметове містечко от-от затопить річка. З надлишком емоцій довелося повертатися в до намету, складати його і перебазовуватися в школу. Мені спочатку не вірилося, але коли я побачив біля річки дерево, яке ще три години було на березі, а тоді було майже по крону у воді, то збиратися довелося.

На вході у школу нас чекав неадекватний сільський голова Славського, який не хотів слухати нікого, кричав і пробував битися, а найгірше не пускав в школу. Вмовили, нас пустили, переночували в коридорі і поїхали додому. Нажаль… бо ми взяли ДРУГЕ місце у снепшоті. І про це нас повідомили тоді, коли вже ми були у Львові. Ну але в будь-якому випадку можете привітати “Вівцехлопців” .

Наші роботи:

1. Виклик

2. Глибина

3. Робота в нас така

4. Можливості

5. Rock’n'Roll

Велика частина програми фесту не відбулася (походи, квести) через підтоплені маршрути в горах. Народ був різний, як по віку так і по “кількості металу в крові”, рівню вихованості і брудності. Теж не можу не сказати деяким людям “ВИ БИДЛО” – це стосується тих хто наригав у школі, тих хто спав з токсичним перегаром у болоті на вокзалі та іншим хто на пряму конфліктував з населенням Славського.

Але не дивлячись на все моє “Славське Рок” вдалося, навіть не так. Воно ВДАЛОСЯ(wszystko z duzych liter). Ну і на додаток галерейка фоток. Автори фотографій: я, Юра Падляк, Оля Ковалишин.